Андрій пішов у ТЦК у перший день вторгнення, але в Тернополі його не взяли: сказали, що замалий і хай почекає. На той момент йому було 23 роки. Андрій не хотів чекати й поїхав до Києва. 

У поїзді він познайомився з такими самими хлопцями — після приїзду вони пішли у найближчий ТЦК. Там їх мобілізували й дали зброю. Так Андрій потрапив до 128-го окремого батальйону територіальної оборони. Починав гранатометником. Потім перейшов у ГУР МО. Дістав три поранення, а після останнього, важкого, перейшов із піхоти до роботи з FPV-дронами. 

У другій розмові проєкту «Молодість на війні» військовослужбовець Андрій Хома ділиться своїми плівковими фотографіями зі служби, думками про молодість, війну, собак і смерть. Камеру, якою він робив світлини, Андрію подарувала дружина.

Фото в мене із Сум, 2023 року. Тоді я був командиром екіпажу FPV. Це насправді був важкий для мене період. За місяць до цих фото загинув мій побратим і друг — Туман. Його смерть була дуже болючою для екіпажу й зокрема для мене. Я боявся і не хотів втрачати ще своїх хлопців, але розумів, що на війні не кожному випаде вижити.

Коли загинув Туман, я побачив, що в мене дуже мало його фото, тому, розуміючи скороплинність людського життя, намагався знімати всіх побільше.
Як ти справляєшся з жахливим і красивим у житті, яке тебе оточує?

Коли сумно — я плачу, коли весело — сміюся, коли бачу щось красиве, то теж можу заплакати, але зазвичай намагаюся надивитись так, ніби ніколи цього вже не побачу.

Про що думаєш, коли робиш ці фото на плівку?

Що колись я їх точно перегляну і думатиму: «Вай, мужик, ти прикольне життя прожив».

З екіпажем на позиції. Ми тоді тільки починали літати на дронах, багато вчилися, багато працювали.

— Загибель Тумана дуже здружила нас із хлопцями. Важко пояснити, але на війну варто потрапити, щоб знайти тих, кому справді можеш довіряти, окрім дружини.

З екіпажем на позиції. Ми тоді тільки починали літати на дронах, багато вчилися, багато працювали.

— Загибель Тумана дуже здружила нас із хлопцями. Важко пояснити, але на війну варто потрапити, щоб знайти тих, кому справді можеш довіряти, окрім дружини.

Це хлопці готуються до запуску дрона.

Це хлопці готуються до запуску дрона.

До нас це була хата, де жили наші військові, потім ми облаштували тут позицію. Військовий, який жив тут до нас, напевно, дуже боявся, тому нагріб у свій кут купу ікон — я читав його записки. Коли побачив цю картину, то подумав, що там дуже добре впишеться автомат. Зброя і Бог на війні завжди дуже близько.

До нас це була хата, де жили наші військові, потім ми облаштували тут позицію. Військовий, який жив тут до нас, напевно, дуже боявся, тому нагріб у свій кут купу ікон — я читав його записки. Коли побачив цю картину, то подумав, що там дуже добре впишеться автомат. Зброя і Бог на війні завжди дуже близько.

Хлопці відсипаються, а глечик зі столу я забрав собі.

Якщо сидіти нон-стоп — працювати на позиції 30 днів без перерви — починається дуже сильна попайка. Набити одне одному морди виявилось дуже хорошим рішенням, особливо якщо потім покурити сигаретку.

Хлопці відсипаються, а глечик зі столу я забрав собі.

Якщо сидіти нон-стоп — працювати на позиції 30 днів без перерви — починається дуже сильна попайка. Набити одне одному морди виявилось дуже хорошим рішенням, особливо якщо потім покурити сигаретку.

Красивий я на тлі прапора Міжнародного легіону.

Красивий я на тлі прапора Міжнародного легіону.

Вийшли з позиції, зробили собі шаверми.

Вийшли з позиції, зробили собі шаверми.

Що відрізняє твоє покоління від інших?

У нас є старлінки, райотдівіжн і фільтр-кава! 

А чим ви такі самі, як попередники та наступники?

У них також була фільтр-кава.

Їздили дивитися дрони у виробника для закупівлі — і мені дуже сподобалось, як вони лежать.

Їздили дивитися дрони у виробника для закупівлі — і мені дуже сподобалось, як вони лежать.

Форест — найдобріша людина, яку я знаю. Я хрестив його дитину, так вперше став хрещеним батьком.

Форест — найдобріша людина, яку я знаю. Я хрестив його дитину, так вперше став хрещеним батьком.

Форест і наземна станція, на яку зібрали гроші за допомогою фонду «1991». Працюємо.

Форест і наземна станція, на яку зібрали гроші за допомогою фонду «1991». Працюємо.

Форест рубає дрова.

Форест рубає дрова.

Рейдові дії в Курській області. На мені — два гранатомети. Незадовго після дня народження, на який УКУ надіслав мені шеврон «Свідчити, служити, спілкуватися».

Ніколи не носіть на боячці прикраси чи ювелірку. За той час успішно пройобано дві сережки, ланцюжок із кулонами і обручку, яку не дуже хотілося діставати з ями в сільському туалеті. Тому довелося купувати терміново таку саму, щоб дружина, яка мала приїхати за три дні, не дала мені пизди.

 

Інші висновки з бойових:
— Хребет людини дуже легко ламається.
— Коли ніс пораненого, випадково пальцями зачепив дірку в його нозі. Відчуття — фу. Ногу йому ампутували.
— Найкраще втрати переживаються на ногах. Не можна зупинятись і поринати в роздуми, потрібно продовжувати працювати, і потім якось попустить. Це як із застудою.
— Якщо живеш у забитому селі, то не витрачаєш гроші, бо нема куди.
— Купіть собі електричні устілки — це розйоб. Ноги не мерзнуть узагалі!

Рейдові дії в Курській області. На мені — два гранатомети. Незадовго після дня народження, на який УКУ надіслав мені шеврон «Свідчити, служити, спілкуватися».

Ніколи не носіть на боячці прикраси чи ювелірку. За той час успішно пройобано дві сережки, ланцюжок із кулонами і обручку, яку не дуже хотілося діставати з ями в сільському туалеті. Тому довелося купувати терміново таку саму, щоб дружина, яка мала приїхати за три дні, не дала мені пизди.

 

Інші висновки з бойових:
— Хребет людини дуже легко ламається.
— Коли ніс пораненого, випадково пальцями зачепив дірку в його нозі. Відчуття — фу. Ногу йому ампутували.
— Найкраще втрати переживаються на ногах. Не можна зупинятись і поринати в роздуми, потрібно продовжувати працювати, і потім якось попустить. Це як із застудою.
— Якщо живеш у забитому селі, то не витрачаєш гроші, бо нема куди.
— Купіть собі електричні устілки — це розйоб. Ноги не мерзнуть узагалі!

Кабанчик

Кабанчик

Живий, здоровий, закінчив задачу.

Коли бачиш багато смертей — тоді люди помирали біля мене часто — задумуєшся про плинність людського й свого життя. У якийсь момент ти розумієш, що смерть — це нормально, і вона дає тобі свободу. Прийняття смерті дає відчуття легкості: ти не срешся через FPV, для тебе вже не проблема гуляти мінними полями, іти в рекони чи вʼїбати підарську СПшку з гранатомета.

 

Живий, здоровий, закінчив задачу.

Коли бачиш багато смертей — тоді люди помирали біля мене часто — задумуєшся про плинність людського й свого життя. У якийсь момент ти розумієш, що смерть — це нормально, і вона дає тобі свободу. Прийняття смерті дає відчуття легкості: ти не срешся через FPV, для тебе вже не проблема гуляти мінними полями, іти в рекони чи вʼїбати підарську СПшку з гранатомета.

 

Класичний побут всюди висіли ці мотузки з одягом. Може здатися, що на фото безлад, але насправді всі завжди наводили лад.

Класичний побут всюди висіли ці мотузки з одягом. Може здатися, що на фото безлад, але насправді всі завжди наводили лад.

Працювали з суміжниками. Теж, до речі, працювали на наземці від «1991».

Працювали з суміжниками. Теж, до речі, працювали на наземці від «1991».

Лихо спить. Лихо — це його позивний.

Лихо спить. Лихо — це його позивний.

Форест і Ківі. Місцеві підкинули нам Ківі, коли вона була маленькою, в Торецьку. Вона як дитина: часом неслухняна, але коли шкодить, то приходить з опущеною головою, щоб її втішали. Вона зі мною всюди їздила, виросла величезна кобила — відгодував. Ківі спокійно можна давати УБД за те, що вона пережила.

— Тримати собаку — дуже дорого. Моя Ківі задушила три курки сусіда, а іншому — дві. Тоді я віддав 250 гривень за кожну курку і, щоб нас не вигнали з хати, де ми жили, — пляшку доброго віскаря.

Форест і Ківі. Місцеві підкинули нам Ківі, коли вона була маленькою, в Торецьку. Вона як дитина: часом неслухняна, але коли шкодить, то приходить з опущеною головою, щоб її втішали. Вона зі мною всюди їздила, виросла величезна кобила — відгодував. Ківі спокійно можна давати УБД за те, що вона пережила.

— Тримати собаку — дуже дорого. Моя Ківі задушила три курки сусіда, а іншому — дві. Тоді я віддав 250 гривень за кожну курку і, щоб нас не вигнали з хати, де ми жили, — пляшку доброго віскаря.

Я і Сінгапур вертаємося з задачі, Форест фотографує.

Я і Сінгапур вертаємося з задачі, Форест фотографує.

Поки їздите — багато говорите. Коли доходить до важливого, хочеться зловити ці моменти, бо вони теплі, людські.

Поки їздите — багато говорите. Коли доходить до важливого, хочеться зловити ці моменти, бо вони теплі, людські.

Сингапур, Ківі і наземна станція. Виїхали її тестувати.

Сингапур, Ківі і наземна станція. Виїхали її тестувати.

Мені дали спробувати постріляти з хамві.

Мені дали спробувати постріляти з хамві.

Ще один підвал. У мене завжди була із собою гоупрошка, щоб знімати відео.
Під час однієї задачі ми наліпили стільки підарчуків, що я після того почав собою пишатись: два танки, два БТР, дві БРДМ, ватки, латки і підарчуків добрий шмат. Загалом місяць роботи дав змогу законектитися зі Стерненком і літати на його дронах. Пацани навіть подарували мені золоті стіки на пульт, і я купив собі ножика за 10 000 гривень.

Ще один підвал. У мене завжди була із собою гоупрошка, щоб знімати відео.
Під час однієї задачі ми наліпили стільки підарчуків, що я після того почав собою пишатись: два танки, два БТР, дві БРДМ, ватки, латки і підарчуків добрий шмат. Загалом місяць роботи дав змогу законектитися зі Стерненком і літати на його дронах. Пацани навіть подарували мені золоті стіки на пульт, і я купив собі ножика за 10 000 гривень.

Світанок. Мене попросили на день замінити хлопця й політати на мавіках.

Світанок. Мене попросили на день замінити хлопця й політати на мавіках.

Ігрок протирає фари. Поїхали до Дніпра перепрошити дрони. Хто з нас придумав їхати із Сум саме до Дніпра для цього — я не знаю.

Ігрок протирає фари. Поїхали до Дніпра перепрошити дрони. Хто з нас придумав їхати із Сум саме до Дніпра для цього — я не знаю.

Наловили риби у ставку біля хати.

Наловили риби у ставку біля хати.

Якось волонтери запропонували прислати ящик дронів. Ми тоді мали дефіцит і дуже зраділи. Приходить нам цей ящик, ми відкриваємо, а там оці кольорові іграшкові дрони. Вони далі кількох кілометрів не літають, і вішати на них нічого неможливо. Тож залишили їх для навчання новеньких. Ще думали, можливо, леза прикрутити на лопаті. 

Якось волонтери запропонували прислати ящик дронів. Ми тоді мали дефіцит і дуже зраділи. Приходить нам цей ящик, ми відкриваємо, а там оці кольорові іграшкові дрони. Вони далі кількох кілометрів не літають, і вішати на них нічого неможливо. Тож залишили їх для навчання новеньких. Ще думали, можливо, леза прикрутити на лопаті. 

На фото — Форест грає на фортепіано. Це один із наших будинків. Ми тоді як екіпаж були дуже мобільними й часто міняли позиції. У кожному будинку хотілося якось облаштуватися, знайти щось затишне. Ми часто сідали за піаніно, клацали клавіашами, хоча не вміли грати. Нам це давало відчуття дому. 

На фото — Форест грає на фортепіано. Це один із наших будинків. Ми тоді як екіпаж були дуже мобільними й часто міняли позиції. У кожному будинку хотілося якось облаштуватися, знайти щось затишне. Ми часто сідали за піаніно, клацали клавіашами, хоча не вміли грати. Нам це давало відчуття дому. 

Доповідь закінчив. Сподіваюся, це підійде. Як не підійде — то біда. Треба, щоб ви мене з якимось письменником познайомили. Я його напою, а він мені допоможе написати як треба.

Над історією працювали:

Фото і розповіді — Андрій Хома

Розмовляла та писала — Оля Шахник

Редагувала — Ірина Кравець

Координувала — Марина Перцович